Із класики

В мене закінчився курс російської з найулюбленішим студентом. З понеділка дівку якусь дають.
Я йому на кінець поставив "Юнону і Авось". Головне зрозумів - "Я тебе ніколи не побачу. Я тебе ніколи не забуду."

Як завжди, мій мозок живе своїм власним життям, незалежно від мене. Ось:

"Даже если на Землю вернёмся
Мы вторично, согласно Гафизу, -
Мы, конечно, с тобой разведёмся,
Я тебя никогда не увижу."