Если бы я был.

[newyuzhanin]

Якби я був українцем,

то, певно, вважав би за доцільне триматися до останньої того мовного статусу, який склався, тобто - не робити російську мову державною, ба навіть і "регіональною". І здається мені, я б щиро гадав, що є безсумнівний зв`язок між завзятим небажанням моїх російськомовних співвітчизників розмовляти й навчати дітей моєю мовою, з одного боку, і їхнім певною мірою чужинським ставленням до моєї держави загалом, до її сумної історії, та мабуть і їхніми мріями чи то балачками про добрі старі часи, про велику Батьківщину, єдність братніх народів тощо - тобто, на практиці, про повернення до імперської стайні, під десную руського царя, з іншого боку. І ніхто б мене не переконав у їхньому бажанні жити зі мною разом однією сім`єю, в їхній повазі до моїх, таких зрозумілих і природніх, цінностей. І все це - тільки через те, що я знав би історію свого народу, і не потребував би жодних додаткових доказів того, що вже довела історія не один раз і не двічі:

переважна більшість росіян і російська влада, яку вони своїми діями чи бездійництвом уповноважують, - не сприймають і ніколи не сприймали український народ як незалежний від себе, а українську мову як мову, а не перекручений діалект чомусь свого "вєліково і могучєво". Кожного разу, коли Україна під тяжким тиском обставин зверталася до Росії за допомогою - кінець був завжди один і той самий: "возз`єднання", потім підпорядкування, потім русифікація - чи то шляхом заборони україської мови в освіті та друку, чи то перегоном кріпаків з російської глибинки на Запоріжжя, а українців - мостити кістками Нівське болото, чи репресіями і голодомором, - аби-яким чином, а наприкінці - національне ярмо, приниження і зґвалтування. Така вже в нас спільна історія, її не переробиш. Не з потилиці вичухане Кобзареве "Ненавиджу!" і "Кохайтеся, чорнобриві, - та не з москалями!"

Дуже, дуже важко мені було б повірити, ніби людина, яка дума й розмовляє виключно російською мовою "Пушкіна і Толстого", не ототожнює себе з Росією - великою і потужньою, світовою над-державою, яка весь світ повчає, як кому жити, не маючи до того жодних підстав.

 
Если бы я был русским,

который родился и прожил всю жизнь на Украине, я бы считал естественным и целесообразным придание моему языку статуса второго государственного, потому что я такой же гражданин, как и говорящие с детства по-украински, а вовсе не второсортный. И потому, что таких как я - не сотни, не тысячи, не десятки и не сотни тысяч - а миллионы, больше, чем население целых стран. Я бы искренне не понимал: почему кто-то считает себя вправе, мерзко коверкая слова моего прекрасного, давшего такие художественные плоды языка, указывать мне пальцем на север и что-то буровить про какую-то "свою Расею"? Ведь я понимаю украинский язык - до последнего слова; я прочел по-украински половину всей мировой классики, потому что при советской власти, которую они почему-то считают русификаторской, в книжных магазинах моего города почти невозможно было найти книг, изданных на русском, а на украинском - сколько угодно, их никто не покупал! Ведь я до сих пор считаю украинский перевод "Тиля Уленшпигеля" или "Хоббита" более удачным, чем русский! Ведь я с ужасом и отвращением смотрю на этого монстра, который снова, на очередном витке своего бесконечного служения человечеству примером того, как жить нельзя, принялся за пожирание собственных детей, централизацию всего до состояния одного сплошного Александрийского Столпа, и имбециллический антисемитизм! Почему, почему мне отказывают в праве любить свою страну, её пейзаж, воздух, запахи, деревья - спокойно, искренне, без показательной перелицовки себя на новый лад? Неужели оттого, что мой ребёнок, как и я в своё время, будет учиться по-русски, он будет любить свою страну меньше, чем я?

If I were a Jew…  

I would forget everything, both those languages of murderers, who pogrommed my people in early XX century, then readily helped Nazis to catch them like animals and throw into cages and fire, and still are daring to lie that the Jews are guilty in all their problems! I would never again put a toe of my foot on that bloody ground… I would… I would not…

 

Hate…
Ненависть... От нее умирают люди. А рождаются - только от любви.

Если бы я был художником, я нарисовал бы тебя - там, где зеленые деревья и золото на голубом.

Comments

украинский перевод ... "Хоббита"

[gianthare.livejournal.com]

На острiвцi посеред пiдземного озера жив старий Гам - Гам , слизьке чудовисько
Etot?

A tretij otryvok nado bylo na idishe ili na xudoj konec ivrite
No voobsche pro "both those languages of murderers" eto kak-to chereschur

Re: украинский перевод ... "Хоббита"

[yuzhanin.livejournal.com]

Ja is uvazhenija k chitateljam - na ivrite malo kto pojmet. Ja mogu perevod dlja tebja sdelat' :) A na jidish ja pomnju tol'ko:
די עסט דער דאלסעלמאש

Chto zhe kasaetsja "chereschur" - to kazhdyj iz otryvkov soderzhit takie chereschur, tol'ko ty ne v kazhdom ih raspoznaesh'.

В русском варианте

[http://users.livejournal.com/_layman/]

"чересчур" слишком искусственный получился. Надо доработать :)

"коверкая слова моего прекрасного, давшего такие художественные плоды языка"
"Ведь я понимаю украинский язык - до последнего слова; я прочел по-украински половину всей мировой классики"

Re: украинский перевод ... "Хоббита"

[gianthare.livejournal.com]

> is uvazhenija k chitateljam
Xm, nado posmotretj tvoj userinfo - neuzheli bol'she tvoix chitatelej ponimajut na ukrainskom, chem na ivrite. Ja, kstati, v otlichie ot diskussii u Leshi nichego u tebja ne ponjal

> ne v kazhdom ih raspoznaesh'.
sm. vyshe

Re: украинский перевод ... "Хоббита"

[yuzhanin.livejournal.com]

Tak ty po-ukrainski ne ponimaesh'?
To mozhe ty, synku, moskal'? :)))

A kak zhe "mutual intelligebility"?

Re: украинский перевод ... "Хоббита"

[gianthare.livejournal.com]

Tak ja zh udivljalsja, chto vse ponjal. Na moj vzgljad oni kak raz ne intelligible. V otlichie, kak ja ponimaju, ot Wlodeka, kotoryj sam togo ne ponimaja, tem, chto on so vsemi govorit po ukrainski, podryvaet veru v to, chto ukrainskij otdeljnyj jazyk.