newyuzhanin (![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
newyuzhanin) wrote2006-10-24 02:02 pm
newyuzhanin) wrote2006-10-24 02:02 pm
Entry tags:
(no subject)
Запобігання скаргам: Я вдячний російському народові за безкоштовний мережевий сервіс трансліт.ру, який дозволяє мені писати, між іншим, і цей текст.
Упередження: далі буде досить нудно.
Зміст:
В Харкові залишилися ще багато людей, які були колись моїми друзями, або ж із якими я приятелював, спілкувався із задоволенням, а також і моїх родичів. Я змушений визнати, що пагано розумію, навіщо вони там живуть, і чому більшість із них кажуть, ніби вони задоволені способом свого життя. Я здобув враження, що усі мої міркування щодо історичної приреченості Росії як держави і російської культури, повною мірою стосуються також і тієї частини росіян (тобто людей, які вважають себе за росіян), які 1991 року опинилися в незалежній Україні, переважною більшістю проти свого бажання. На превеликий жаль, я не здатний надати будь-якої поради тим людям, яким небайдужа майбутня доля України - у тому сенсі, що стосується порятунку від занурення найближчим часом в бурхливу криваву водичку разом із розтріщеним російським кораблем. Я не виключаю, що єдиний шлях до порятунку полягає через розподіл держави - по Дніпру чи у якийсь інший спосіб. Річ у тім, що неможливо перевиховати 20 чи 30 мільйонів людей, які ще й сьогодні живуть подумки в Радянській Імперії. А протягом тих двадцяти років, які потрібні на переміну поколінь, вони встигнуть зруйнувати всю державу. Та ще й не можна забувати, що сама та держава, на мою думку (знов же ж таки, через вагомий вплив тієї російсько-радянської "маси" та їхніх ватажків), досі не спромоглася виробити і запровадити зрозумілу, цілеспрямовану і послідовну політику з питань національного розвитку, культури та власної ідентифікації громадян. А які громадяни - така й держава, це ж бо демократія, хіба ні? Якщо громадяни не вважають себе за громадян - то їх нібито й немає зовсім. А якщо нема громадян - немає громади, і, цілком зрозуміло, держави загалом також нема.
Упередження: далі буде досить нудно.
Зміст:
В Харкові залишилися ще багато людей, які були колись моїми друзями, або ж із якими я приятелював, спілкувався із задоволенням, а також і моїх родичів. Я змушений визнати, що пагано розумію, навіщо вони там живуть, і чому більшість із них кажуть, ніби вони задоволені способом свого життя. Я здобув враження, що усі мої міркування щодо історичної приреченості Росії як держави і російської культури, повною мірою стосуються також і тієї частини росіян (тобто людей, які вважають себе за росіян), які 1991 року опинилися в незалежній Україні, переважною більшістю проти свого бажання. На превеликий жаль, я не здатний надати будь-якої поради тим людям, яким небайдужа майбутня доля України - у тому сенсі, що стосується порятунку від занурення найближчим часом в бурхливу криваву водичку разом із розтріщеним російським кораблем. Я не виключаю, що єдиний шлях до порятунку полягає через розподіл держави - по Дніпру чи у якийсь інший спосіб. Річ у тім, що неможливо перевиховати 20 чи 30 мільйонів людей, які ще й сьогодні живуть подумки в Радянській Імперії. А протягом тих двадцяти років, які потрібні на переміну поколінь, вони встигнуть зруйнувати всю державу. Та ще й не можна забувати, що сама та держава, на мою думку (знов же ж таки, через вагомий вплив тієї російсько-радянської "маси" та їхніх ватажків), досі не спромоглася виробити і запровадити зрозумілу, цілеспрямовану і послідовну політику з питань національного розвитку, культури та власної ідентифікації громадян. А які громадяни - така й держава, це ж бо демократія, хіба ні? Якщо громадяни не вважають себе за громадян - то їх нібито й немає зовсім. А якщо нема громадян - немає громади, і, цілком зрозуміло, держави загалом також нема.
no subject
Ти не розумієш: вони там і є оті "як усі". Вони - таки переважна більшість навіть у Харкові з його колись багатою українською культурою. А на Донбасі "вони" - насправді ті 80-90%, які були за Я. А в Криму? Це тобі не Прибалтійська республіка. Їх десятки мільйонів. Нема кому "ставити їх в такі умови, щоб вони жили" якось інакше. Вони так звикли. Вони - люди, живуть, як хочуть, як знають. Вони не бажають бути європейцями, вони лають Сполучені Штати, п`ють, харкають на підлогу, носять хабаря і не йдуть голосувати (це у найкращому випадку). Із ними ще можна (мабуть) розгородитися кордоном, але зробити з ними щось позитивне - я в це не вірю.
no subject
А поделить - это хорошая идея. Что-то у меня гражданств маловато :)
no subject
Впрочем, не знаю, может, за давностью лет я уже подзабыл слегка, как оно там было, но помнится мне, что пятнадцать лет назад в Харькове среди моего окружения совков было маловато. Даже учителя, узнав о моем предстоящем отъезде, делали круглые глаза и громко восклицали "Что ты делаешь?!" и тут же шепотом добавляли: "Правильно, правильно" :)
У меня есть мечта одна. Я мечтаю, чтобы мне захотелось снова приехать в Харьков :) Но пока не хочется.
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
Насколько мне известно, большинство толковых программистов, у которых зарплата была в конце девяностых от $600 до $1200 и даже выше, таки уехало. Я знаю проекты под которые давались и видимо ещё даются такие зарплаты. Но...
no subject
;-)))
no subject
no subject
no subject
:-)