З глузду з′їхав

Закортіло довести собі самому, а заразом ще й невідомому читачеві, що я маю рацію, коли надаю людині властивість багатокультурної належності. Звісно, доведеться поратися із труднощами, якi постають на шляху. В абетці одичалих москалів немає вже й згадки про такі природні та зручні речі, як ото літери і, ї, є, апостроф та, звісно ж, дуже важливе надбання останніх років – ґ. Як я без цієї останньої писав би використовувацьке ім′я одного з найулюбленіших моїх друзів у «Живому Часописі» - Ґавине ім′я?
Тож, доведеться утворювати такі собі захалявні дописи за допомогою «Маленького М′якого Слова» (ТМ), а вже потім копіювати та вставляти до Часопису. Тому я не сповна впевнений, чи цей запис матиме саме того вигляду, якого я намагався йому надати.