Зовсім невчасно, але закортіло висловитись.

Насамперед – важливе упередження: я не історик, не мовознавець, все, що написане далі – лише моя власна думка, погоджуватися з якою я нікого не примушую.

Ці тези я вже задавна носив у голові, навіть і висловлював їх (лише іншою мовою) на початку свого ЖЧ. Але знов пригадалося – завдяки отакій несподіваній дискусії (чи то лайці?) між двома моїми друзями. Прикро, але що поробиш: люди відмовляються розуміти одне одного, де там поважати...

Нещастя, яке почалося, за деякими джерелами, під час невдалого будівництва однієї занадто високої вежі, не здолане людством і досі. ( Oдин каже: )