Виконую обіцянку

 Я зустрів на вулиці підстаркуватого вуйка. Поздоровкалися, закурили. Так і так, він мені розповів кілька гарних новин з перевіреного джерела. Дядька Гаврило звать.
По-перше, усі люди назабаром почнуть розуміти мови одне одного, а відтак і просто розуміти одне одного. Разом із нерозумінням зникнуть войни та бійки. Люди почнуть жити вільно, без страху одне перед одним, страх забере з собою жагу до накопичення грошей - вони ж бо є захист, мовляв, що стане мені, коли завтра війна, чи таке...
Вільні люди не знатимуть голоду, бо працюватимуть не за гроші, а заради створення прекрасного. А від такого життя кохатимуть одне одного. Й усе це почнеться, каже, осьосьвочки, чи то післязавтра, чи щось таке. Ну максимум, каже, запівроку. От крайній строк - точно, так і в протоколі записали - не пізніше 9-го липня, як Південний Судан від Північного відділятиметься, - ото вже й буде усім щастя, геть усім. І тобі буде, - сказав (мені сказав). Попросив  цигарку собі і другу іще, каже: друга - приятелеві, Мишкові, там чекає, бідака. І пальцем вгору так штрикнув, крила розчинив і злетів кудись у небо.