Із Сонетів до Коханої

[newyuzhanin]

Для щастя вірші є і лісу хаща вогка,

І плескіт синіх хвиль у скелі чорну вись,

Та ти сто тисяч раз таємніша й солодка

За все, що бачив зір і розум знав колись.

 

Якби мені Творець наснагу дав і міць

Джорджоневську, то я б усе життя без тями

Одну тебе кидав на полотно мазками,

Різьбив і виліпляв, щоб цілий світ дививсь.

 

Чому з юрби я сам один торкаюсь дива?

Є кращі, аніж я. З ким хочеш будь щаслива,

Де схочеш будь. А я, хвала твоїм устам,

 

Вже врятувавсь повік, неначе під Святими.

По краплі душу пий томливими, якими

І досі ще бренить блаженний Мандельштам.


Борис Чичибабін. 1971
Переклад Івана Лисенка