newyuzhanin: (Avatar)

(1) я не хочу жить в мусульманском мире..

не хочу

может они и хорошие..

но я не хочу

(2) да я полностью тебя поддерживаю

вопрос,

как этого достичь )

newyuzhanin: (Winter)
Ну чо, наотдыхались, родимые? Соскучились, небось, по работе-та? Хочется потрудиться?
Нет?
Не соскучились? Не хочется?..
А придется ж.
Всё, милые. Кончилась лафа. Ни теперь нового года, ни старого, ни дня советской армии. Следующие праздники - в пятнадцатый день весеннего месяца нисана, он же апрель.
Успехов вам в труде.
И бонус, песенка с уклоном в пророчество.

бонус )
newyuzhanin: (vylla)
Как-то все молчат стыдливо, как будто ничего не происходит, а будучи прямо спрошены, говорят: да что ты, ничего же не будет.
ничего же не будет )
newyuzhanin: (s_kabanom)
Не дивуйтеся, допис за посиланням - російською мовою (там лише декілька невеличких помилок). Та й майже весь часопис шановного добродія - російською. Але за культурною ознакою, яку я особисто лише й визнаю, він безсумнівно належить до українського народу. Так само як і герой цього дописа, згідно з задумом автора - син полоненої кримчанки.
newyuzhanin: (vylla)
Навального посадили.. Все очень разозлились. Интересно что будет.. Навального жалко. У него жена хорошая :) я ее слушала. А он сам как раз мне не особо нравится. Но раз жена хорошая - значит и он не дурак, наверное..
ничего не будет )
newyuzhanin: (s_kabanom)
Дон Жоао, о сын синих гор Каратиньи!
Песнь о горькой любви посвящаю тебе.

Ты во цвете сражен, тяжким сдавленный грузом –
Так под оползнем гор робкий гибнет цветок.

Read more... )
newyuzhanin: (s_kabanom)
ты знаешь, кстати, что наш Тив Таам видимо закроют на шабат в ближайшее время?
не знаю
высокий суд, блин, великого Турина постановил Флориндо оправдать, поскольку найден истинный убийца
Read more... )
newyuzhanin: (s_kabanom)
Великие русские поэты учат читателя народолюбию.
В отличие от них, я прошу своего воображаемого собеседника четко разделить для себя понятие народа, как языкотворца, носителя и творца культуры (я намеренно опускаю здесь определение этнической принадлежности, а говорю только о культурной) - с одной стороны; и, с другой стороны - понятие Read more... )

Дуаль

Nov. 15th, 2006 10:17 pm
newyuzhanin: (Default)


Читаем загадку В. Волиной из книжки "Весела писенькая арифметика":

"Всегда шагаем мы вдвоём,
Похожие, как братья.
Мы за обедом - под столом,
А ночью - под кроватью."


- Это тараканы, - отвечает Тюша. 

И мне нечего возразить, ну разве вот - что вопрос помечен. Между прочим, авторский ответ - "Ботинки, обувь" - снова повергает меня в сомнения и тягостные раздумья о судьбах моей родины. Ну ладно, папа в обед с завода домой забежал, голодный, ботинки некогда снять. Или ребенок в школьной столовке обедает - тоже в ботинках, холодно там и грязищи по щиколотку. Но они ж ведь и в спальню в ботинках идут... Расшнуруешь ботиночки - и шасть под одеяло!

Может, правда, автор (екатеринбурженка) забыла, как это будет по-русски... 

newyuzhanin: (Default)
{Этот пост будет по-русски, потому что я решил о делах Израиля писать на иврите, Украины - по-украински, ну а о делах русского народа - на соответствующем языке. И всё это от первого лица, так что если где сорвусь на "вы" или "они" - поправляйте.}

В России никогда не будет правового государства, а всегда будет клановое, тоталитарное или авторитарное. По крайней мере до тех пор, пока русский народ составляет в ней большинство. То же самое касается и любой другой страны, где русские начнут составлять большинство или хотя бы приближаться к этому. Поэтому плохи дела в Беларуси, и поэтому в большой опасности находятся Украина, Эстония, и даже Израиль. Каждая из этих стран решает для себя эту проблему по-своему, а я вернусь к нашим баранам.

Почему в России никогда не будет правового государства? В первую очередь потому, что мы, русские, не хотим никакого правового государства. Оно дико, противно и непонятно нам. Мы не знаем, зачем оно нужно, и очень искаженно представляем себе даже, что это такое.

Наши лучшие умы открыли нам, что государство - это неизбежное зло. Поэтому мы с ним боремся по мере сил (ведь зло же), но не слишком рьяно, без надежды победить (ведь неизбежное же). Вот:

"Государство - это институт насилия" (Владимир Ульянов).

"Государство, равно как погода или уличный трафик, - всего лишь некоторые проявления стихии, местами беспощадной, местами бессмысленной, но и ласковой - местами. Террористы, президенты, участковые и продавщицы в магазинах - просто эмиссары судьбы и ведут себя так, как ей (а не им) угодно." (Макс Фрай)

"Государство - это господство дурных, доведенное до крайности. ...не могут быть добрыми те, кто захватывает и удерживает власть" (Лев Толстой)

И вот вам результат (текст даже уже и не так важен):

"Государство - это не нянька. Государство - это аппарат принуждения, созданный для того, чтобы обеспечить равные условия для всех граждан страны." (Угадали? - Владимир Путин).

Уф, достаточно. Ну вот, и боремся, значит, потихоньку. "Все потихоньку воруют". "Зачем идти на выборы". "Лучше вор, чем фашист". (Почему фашист? - потому что сказал "Украина начинается и заканчивается там, где начинается и заканчивается украинский язык". И прав ведь, вот что обидно.)

Ну, а я-то чего хочу? А я хочу принципа "Государство - это я". И поэтому я не живу в России.
newyuzhanin: (Default)
Запобігання скаргам: Я вдячний російському народові за безкоштовний мережевий сервіс трансліт.ру, який дозволяє мені писати, між іншим, і цей текст.

Упередження: далі буде досить нудно.

Зміст:

В Харкові залишилися ще багато людей, які були колись моїми друзями, або ж із якими я приятелював, спілкувався із задоволенням, а також і моїх родичів. Я змушений визнати, що пагано розумію, навіщо вони там живуть, і чому більшість із них кажуть, ніби вони задоволені способом свого життя. Я здобув враження, що усі мої міркування щодо історичної приреченості Росії як держави і російської культури, повною мірою стосуються також і тієї частини росіян (тобто людей, які вважають себе за росіян), які 1991 року опинилися в незалежній Україні, переважною більшістю проти свого бажання. На превеликий жаль, я не здатний надати будь-якої поради тим людям, яким небайдужа майбутня доля України - у тому сенсі, що стосується порятунку від занурення найближчим часом в бурхливу криваву водичку разом із розтріщеним російським кораблем. Я не виключаю, що єдиний шлях до порятунку полягає через розподіл держави - по Дніпру чи у якийсь інший спосіб. Річ у тім, що неможливо перевиховати 20 чи 30 мільйонів людей, які ще й сьогодні живуть подумки в Радянській Імперії. А протягом тих двадцяти років, які потрібні на переміну поколінь, вони встигнуть зруйнувати всю державу. Та ще й не можна забувати, що сама та держава, на мою думку (знов же ж таки, через вагомий вплив тієї російсько-радянської "маси" та їхніх ватажків), досі не спромоглася виробити і запровадити зрозумілу, цілеспрямовану і послідовну політику з питань національного розвитку, культури та власної ідентифікації громадян. А які громадяни - така й держава, це ж бо демократія, хіба ні? Якщо громадяни не вважають себе за громадян - то їх нібито й немає зовсім. А якщо нема громадян - немає громади, і, цілком зрозуміло, держави загалом також нема.
newyuzhanin: (Default)

כאילו חסר לנו. אנחנו כותבים הפוך. חותכים לבנים חלק מהגוף.  נכון, יש אומרים שזה בשביל היופי והבריאות (וזה גם נכון), אבל למעשה זה לא בשביל היופי, אלא כדי להפריד את עצמינו מהגויים [המלוכלכים]. אנחנו אוכלים פיצה בלי גבינה או בלי בשר, אף בכשאנחנו יודעים שזה לא טעים. בכל פינה, בכל מחוותנו וצעדנו אנחנו מדגישים: אנחנו שונים מכולם. אנחנו - זה לא אתם, אנחנו נושאים ידע מיוחד שלגויים לא ניתן לדעת, אנחנו מיוחדים. ושנה חדשה שלנו מתחילה פתאום באמצע שום מקום  -  באותה המטרה. כאילו חסר לנו. אז אל תתפעלו מכך שכל האנושות תאמר בתגובה: אתם - זה לא אנחנו. אתם שונים

newyuzhanin: (Default)


Якби я був українцем,

 
Если бы я был русским,


If I were a Jew…  

 

Hate… )
newyuzhanin: (Default)
Насамперед – важливе упередження: я не історик, не мовознавець, все, що написане далі – лише моя власна думка, погоджуватися з якою я нікого не примушую.

Ці тези я вже задавна носив у голові, навіть і висловлював їх (лише іншою мовою) на початку свого ЖЧ. Але знов пригадалося – завдяки отакій несподіваній дискусії (чи то лайці?) між двома моїми друзями. Прикро, але що поробиш: люди відмовляються розуміти одне одного, де там поважати...

Нещастя, яке почалося, за деякими джерелами, під час невдалого будівництва однієї занадто високої вежі, не здолане людством і досі. Oдин каже: )
newyuzhanin: (Default)

Жители Саратовской области:
Спасите нас от ядерного взрыва Балаковской АЭС

   - В феврале 2006 г. обнаружена трещина на ядерном реакторе Балаковской АЭС - 10 мм.
  

Эх! )


Необходимо срочно обеспечить Григорию Грабовому возможность провести работу по диагностике Балаковской АЭС для предотвращения возможной катастрофы.

Ох! )

   - Доказано, что представители террористической группировки Алькаиды угрожали Грабовому Г.П. тем, что будут оплачивать компанию против его технологий предотвращения ядерных катастроф, что и сделали.
   

У-ух! )

   Внимание жителям Западной Европы - ядерный взрыв на Балаковской АЭС может уничтожить ряд стран Западной Европы. Спасите нас, спасите себя! 


*  *  *
P.S. Вот оно как: человечище людей в Болгарии спасает МИЛЛИАРДАМИ, а мы тут со своими мелкими глупостями...

Таке

Jul. 19th, 2006 04:43 pm
newyuzhanin: (Default)

Мандрував був у Карпатах на початку січня 1988 року. По Різдву Христовім, це вже точно. Бо саме на Різдво, на Святий-Вечір, ночували ми в сільській школі, а селяни співали, раділи, пригощали одне одного якимись різдвяними ласощами - і нам, дітям, несли. На сковороді шкварчало, дмихало й духмяніло якесь нечуване щастя - свіжина. Скінчився Піст, і чесне панство перший день ріже й коле. І перший серед рівних - заздалегідь приречений перволітній кабанчик. Тут його агнеча кров, на сковороді, і ковбаски з часником і перцем, і шматки м`яса, й вишкварки, й печінки,  і якесь інше непотрібство, та й не дуже роздивишся, бо ніч на дворі. Ще вчора весь день привіталися: Христос народжується! Христос народжується! А опівночі вже - народився! Народився світлий володар, хто його бачив... І всім людям на всій землі повелів: радійте! Зламається колись та чорна зима, буде вам світло! Радійте усі, і нехай жодного знедоленого чи безталанного не буде в усім світі. Жодного нещасного чи голодного. Цієї ночі. Святий-Вечір, Велик-Вечір.

Перейшли ми карпатську верховину, із міста Воловця в Верхнячку - на лижах, ковзаючи глибоким сніговим простирадлом. Багато сонця, багато лагідних людських облич. Перейшли, півтора тижні ходили між білими горами. Дихаючи солодким сніговим повітрям і димом від вугілля, яким палять хати. З Турки до Стрия йшли повз Стрий-ріку, завихлясту, кригою перекриту, в сірих плямах понад джерельцями. Де-де відчайдушно виходили й на крижаний шлях.

А на кінець - запиханий-перепиханий автобус до Львова. І тільки останній погляд за плече - а там гори вже сині, немов велетенські тварини, які полягали собі головами на лапи й дивляться на нас, як ото ледащий кіт, відпускаючи цього разу мишеня. І теплим вітром провів хтось іще більший, наче пригладив тим звірям їхнього синього смеричкового міху.

Прощавайте, Карпати. Чи побачимося вдруге...

February 2017

S M T W T F S
   123 4
567891011
12131415161718
19202122232425
262728    

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated May. 29th, 2025 01:25 pm
Powered by Dreamwidth Studios