конец свободе вероисповедания
Oct. 14th, 2013 02:27 pm(1) я не хочу жить в мусульманском мире..
не хочу
может они и хорошие..
но я не хочу
(2) да я полностью тебя поддерживаю
вопрос,
( как этого достичь )(1) я не хочу жить в мусульманском мире..
не хочу
может они и хорошие..
но я не хочу
(2) да я полностью тебя поддерживаю
вопрос,
( как этого достичь )כאילו חסר לנו. אנחנו כותבים הפוך. חותכים לבנים חלק מהגוף. נכון, יש אומרים שזה בשביל היופי והבריאות (וזה גם נכון), אבל למעשה זה לא בשביל היופי, אלא כדי להפריד את עצמינו מהגויים [המלוכלכים]. אנחנו אוכלים פיצה בלי גבינה או בלי בשר, אף בכשאנחנו יודעים שזה לא טעים. בכל פינה, בכל מחוותנו וצעדנו אנחנו מדגישים: אנחנו שונים מכולם. אנחנו - זה לא אתם, אנחנו נושאים ידע מיוחד שלגויים לא ניתן לדעת, אנחנו מיוחדים. ושנה חדשה שלנו מתחילה פתאום באמצע שום מקום - באותה המטרה. כאילו חסר לנו. אז אל תתפעלו מכך שכל האנושות תאמר בתגובה: אתם - זה לא אנחנו. אתם שונים
Обновления в сообществе [Bad username or unknown identity: bogoslavsky :]
"...А начинается путь к тайне с пустяков, с легкомыслия, с игры. Таковы условия игры: строя рассуждения, сопрягай слова по их звуковому родству. " Да, да, именно так ", - подтвердит глубокомысленный поэт или литературовед, но тут же с тонкой улыбкой уточнит: " Но при этом не искажая своей мысли! " В этом, мол, вся соль: сумеешь, несмотря на рифмы и созвучия внутри стиха, сохранить первоначальную свою мысль, - будешь в двойном выигрыше. И смыслом не пожертвуешь, и красоту выражения обретёшь, следовательно, мысль свою заветную усилишь.
О бессмертная бездарность!..."
1969 год
Жители Саратовской области:
Спасите нас от ядерного взрыва Балаковской АЭС
- В феврале 2006 г. обнаружена трещина на ядерном реакторе Балаковской АЭС - 10 мм.
Необходимо срочно обеспечить Григорию Грабовому возможность провести работу по диагностике Балаковской АЭС для предотвращения возможной катастрофы.
- Доказано, что представители террористической группировки Алькаиды угрожали Грабовому Г.П. тем, что будут оплачивать компанию против его технологий предотвращения ядерных катастроф, что и сделали.
Внимание жителям Западной Европы - ядерный взрыв на Балаковской АЭС может уничтожить ряд стран Западной Европы. Спасите нас, спасите себя!
* * *
P.S. Вот оно как: человечище людей в Болгарии спасает МИЛЛИАРДАМИ, а мы тут со своими мелкими глупостями...
Мандрував був у Карпатах на початку січня 1988 року. По Різдву Христовім, це вже точно. Бо саме на Різдво, на Святий-Вечір, ночували ми в сільській школі, а селяни співали, раділи, пригощали одне одного якимись різдвяними ласощами - і нам, дітям, несли. На сковороді шкварчало, дмихало й духмяніло якесь нечуване щастя - свіжина. Скінчився Піст, і чесне панство перший день ріже й коле. І перший серед рівних - заздалегідь приречений перволітній кабанчик. Тут його агнеча кров, на сковороді, і ковбаски з часником і перцем, і шматки м`яса, й вишкварки, й печінки, і якесь інше непотрібство, та й не дуже роздивишся, бо ніч на дворі. Ще вчора весь день привіталися: Христос народжується! Христос народжується! А опівночі вже - народився! Народився світлий володар, хто його бачив... І всім людям на всій землі повелів: радійте! Зламається колись та чорна зима, буде вам світло! Радійте усі, і нехай жодного знедоленого чи безталанного не буде в усім світі. Жодного нещасного чи голодного. Цієї ночі. Святий-Вечір, Велик-Вечір.
Перейшли ми карпатську верховину, із міста Воловця в Верхнячку - на лижах, ковзаючи глибоким сніговим простирадлом. Багато сонця, багато лагідних людських облич. Перейшли, півтора тижні ходили між білими горами. Дихаючи солодким сніговим повітрям і димом від вугілля, яким палять хати. З Турки до Стрия йшли повз Стрий-ріку, завихлясту, кригою перекриту, в сірих плямах понад джерельцями. Де-де відчайдушно виходили й на крижаний шлях.
А на кінець - запиханий-перепиханий автобус до Львова. І тільки останній погляд за плече - а там гори вже сині, немов велетенські тварини, які полягали собі головами на лапи й дивляться на нас, як ото ледащий кіт, відпускаючи цього разу мишеня. І теплим вітром провів хтось іще більший, наче пригладив тим звірям їхнього синього смеричкового міху.
Прощавайте, Карпати. Чи побачимося вдруге...